Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

З Богом у серці – з книгою в руках

Слова, винесені у заголовок, – життєве кредо пароха церкви св. Миколая с. Павлівка Лисецького деканату о. митрата Ореста Шеремети, який відзначає золотий ювілей свого священства

Орест Шеремета народився 19 серпня 1932 року в с. Чесники на Рогатинщині у глибоко релігійній родині. Його батько Онуфрій Шеремета та матір Анастасія з роду Нагірняків були дуже побожними людьми і в такому ж дусі виховали свого сина, що, очевидно, спонукало його стати священиком.


Орест дуже добре закінчив початкову школу в рідних Чесниках, відмінно вчився у Пуківській середній школі, був одним з найкращих учнів, але за відмову вступити у комсомол його вигнали з навчання. У цей приблизно час пережив ще одне душевне потрясіння, бо помер батько. Працюючи фізично разом з мамою і відвідуючи щонеділі та свята церкву, все більше і більше переконувався, що його справжнє покликання – священство. Тому в 1958 році вступив у Волинську духовну семінарію, яку закінчив 1962 року і був рукоположений на священика. Мав намір учитися далі, вступив у Духовну Академію, але через хворобу змушений був залишити навчання.

Священик Орест Шеремета духовно обслуговував чимало парафій: у Майдані і Павлівці неподалік Івано-Франківська, у селах Комарів, Сапогів, Сокіл, Крилос Галицького району. Власне, за відмову спів­працювати з КДБ, за велику духовну працю, сумлінне священиче служіння і глибокі змістом проповіді був усунутий від служіння у с. Комарів.

З початком 1980-х років о. Орест почав душпастирювати на Рогатинщині в селах Підмихайлівці, Колоколин, Воскресінці і Васючин, а з моментом духовно-національного відродження України у 1989-1990 роках перевів ці парафії у лоно рідної УГКЦ.

Священик Орест Шеремета – активний громадський діяч, не раз виступав на сторінках районних газет та по місцевому радіо на релігійні та культурно-патріотичні теми, описував історію національно-визвольного підпільного руху у рідному селі Чесники. Плідно співпрацював з часописом „Повстанець”, який донедавна виходив друком у Рогатині. Зокрема, у згаданому виданні були опубліковані такі статті о. Ореста: „Червоні писанки”, „З Великим Днем Воскресіння” та „Великдень на Соловках”.

Разом з дружиною Оксаною з роду Сухоребських, яка вже відійшла у вічність, виховали двох дітей – сина Олега та доньку Галину, втішається внуками і правнуками.

Отець Орест Шеремета – великий книголюб. Його домашня бібліотека, яку священик формує з молодих літ, нараховує кількасот томів богословсько-релігійної, художньої та пізнавальної літератури. Улюбленими авторами отця-митрата є класики української літератури і сучасні прикарпатські письменники.

Кожної вільної хвилини о. Орест Шеремета – з книгою в руках. На завершення нашої розповіді ми звернулися до цього мудрого і доброго серцем священика, який на празник  Переображення Господнього відначив 50-річчя свого священства, з проханням про духовну пораду для духовенства і вірних. Отець Орест лагідним, добрим, сповненим життєвого досвіду голосом,  опустивши окуляри на розгорнуту книгу, відповів:

„Священик, який не готується до проповіді, не читає Святого Письма, релігійних книг, художньої і пізнавальної літератури, не може у наш час задовільнити духовних потреб своїх парафіян”.

Всечесніший отче-митрате! Вітаючи Вас із золотим ювілеєм священства, дякуємо від імені всіх Ваших духовних дітей, редакції та читачів за любов до Божого Слова, рідної Церкви, України, мови, історії та культури, прохаючи Боже Милосердя про потрібні Вам ласки у священичому служінні. На многії літа!


о. Ігор Пелехатий