Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Чи є гріхом підсипати чоловікові ліки проти алкоголю?

 Запитання, очевидно, дає жінка, котра хо­че вплинути на залежну поведінку свого чоловіка. Мабуть, не варто було б звер­тати увагу на гріховність чи не гріхов­ність, але радше застановитися наскільки, дія ліків може бути ефективною?  На даний момент медична наука ви­раз­но говорить про те, що ліків від алкоголізму немає! Рекламовані і поши­рювані препарати мають тільки симпто­матичну дію, можуть вплинути на покра­щення певних психічних реакцій алко­голіка. Це є в основному препарати із фар­ма­кологічної групи, діючою речови­ною котрої являється дізуль­фірам. Крім основної дії, ці препарати мають широкий спектр протипоказань і побічних дій. Пре­па­рати потрібно вживати тільки після скрупульозних попередніх аналізів, під стро­гим лікарським наглядом. Тому вся­ко­го роду «підсипання» можуть не лише не допомогти, але часто – нашкодити.
 В кожному випадку, жодні із ліків – чи це медичні препарати, чи це будуть ліки із народної медицини, — не торкають суті проблеми алкоголізму. Справа в то­му, що алкоголізм – це складне за­хво­рю­вання, що супроводжується усклад­неннями психічного здоров’я, що, в свою чергу, провокує зміну соціальної пове­дінки, вводить в духовно-пси­хологічну кризу. Те, що потребує алко­голік, нарко­ман чи будь-який інший залежний, це перш за все – психологічна і духовна до­по­мога. І якщо до духовності треба до­зріти, то за психологічною допомогою залежний може звертатися без особливих особистих перешкод щодо цього.
 Єдиною визнаною у всьому світі пси­хо­логічно-психотерапевтичною мето­дою оздоровлення є програма “12 кро­ків”. Це є програма, що була застосована перший раз в Сполучених Штатах Аме­рики в 1935 р. у середовищі груп АА. Пі­з­ні­ше ця програма була визнана офіцій­ною медициною Америки та Європи і стала в основі усієї відвикової психо­те­рапії. В Україні програма “12 кроків” поки що офіційно не визна­єть­ся. Тому можна порадити усім зацікав­ле­ним звертатися в осередки АА.  Програма “12 кроків” є ча­сти­ною пізнавально-поведінко­вої психоте­рапії. За своїм змістом вона є ду­же бли­зь­кою до Євангелії і справляє пози­тивну психотерапевтичну дію за знаме­ни­тим євангельським принципом: “Пізнайте правду і правда визволить вас” (Ів. 8, 32).

Програма“12 кроків”

1. Ми визнали, що безсилі перед алкоголем, — що наше життя стало неконтрольованим.
2. Повірили, що Сила, могутніша за нас, може повернути нас до здоров’я.
3. Вирішили передати свою волю і життя під опіку Бога, як ми Його розуміємо.
4. Провели дослідження і безстрашну моральну оцінку своєї поведінки.
5. Визнали перед Богом, перед собою та іншою людиною справжню природу своїх помилок.
6. Були цілком готовими, щоб Бог усунув всі ці вади характеру.
7. Покірно попросили Його усунути наші недоліки.
8. Склали перелік усіх людей, яких ми образили, і висловили готовність відшкодувати завдані збитки.
9. Там, де це було можливо, відшкодували завдані збитки, за винятком тих випадків, коли це могло образити їх або інших людей.
10. Продовжували здійснювати особисту оцінку, і коли помиля­лися, то швидко визнавали це.
11. Прагнули через молитву і ме­ди­тацію покращити свій осо­бистий контакт з Богом, як ми Його розуміємо, молячись лише за те, щоб дізнатися  Його волю що­до нас і бути здатними виконати її.
12. Отримавши духовне пробуд­ження в результаті виконання цих кроків, ми намагалися до­нести цю звістку до алкоголіків, які ще страждають, і втілити ці принципи у всіх своїх справах.

Папа Римський Іван Павло ІІ назвав програму “12 кроків” “найду­ховнішою програмою”, заохотив духовенс­т­во та вірних до більшого оз­на­йом­лення із цією програмою, щоб впро­­ваджувати її  в парафіях. Програма “12 кроків” має релігійний підтекст і на пев­ному етапі приводить людину до Бога.  


Головне — безмежне бажання тверезого життя

Розмова з членом АА.
— Розкажіть про себе, як Ви прийшли до АА, який Ваш досвід тверезості?
— Я в АА знаходжуся з липня 2004 року. Я давно мав проблеми з алкоголем і я їх визнав. У 1997 році я закодувався, втримався три ро­ки, відтоді чотири роки я думав, що мож­на тихенько по трошки вживати. Але ця хвороба принижує, тому більше ніколи не мож­на собі дозволяти вживати спиртні напої. Якщо ти визнаєш, що в тебе існує ця пробле­ма і що вона заважає тобі жити, значить треба приймати рішення: або ти п’єш і вмираєш, підко­ряючись цій хворобі, або не п’єш і жи­веш. Ця хвороба дуже тяжка, але дуже легко лі­ку­ється: треба тільки не пити, і це є лише одна умова.
— Тобто треба зробити радикальне рішення?
— Ну, а як інакше? Треба ще до того як прихо­ди­ти сюди, в АА, визначити, що в тебе є ця про­бле­ма. Існують матеріали про біографію нашого за­сновника Біла Вілсона.  Його історію можна практично до 99% відтво­рити на кожному. Тут є принципи, за якими і скла­далася ця програма “12 кроків”.
— Відомо, що анонімність є духовною осно­вою членів спільнот АА. Також особли­вістю груп є нерозрекламованість. Чи не є це гальмом для поповнення рядів груп АА?
— В наших традиціях (в АА окрім “12 кроків” є “12 тради­цій”) одинадцята традиція гово­рить: «Наша політика суспільних відно­син ґрунтується на привертанні, а не на ре­кламі, нам потрібно зберігати особисту ано­нім­ність у спілкуванні із ЗМІ». Тобто я не маю права говорити від імені АА, я можу гово­рити від імені себе самого. Наприклад, мені, Олегу, не називаючи прізвища, програма “12 кроків” до­по­магає тверезо жити уже шість з поло­виною ро­ків. У нас є друкований орган – журнал «Джерело».
— Як би Ви бачили роль духовенства у спри­янні поширення інформації про АА, як священики могли би допомогти? Чи за­про­шують священиків на збори?
— Дуже велику роль! Священики можуть у своїх проповідях розказувати про АА, про хворобу алкоголізму. Ми ділимося з ними матеріалами. У нас кожного пер­шого поне­діл­ка проводяться відкриті зібрання, на які запро­шуємо священиків, а коли є кон­ферен­ція, то запрошуємо і вище духо­венство, були також семі­наристи. Я розумію, що священик не буде займатися АА, але якщо він буде знати, що існує такий Рух, то він може близь­ким до узалежнених осіб підка­зати, що навпроти Катедри м. Івано-Франківська в понеділок, середу і п’ят­ницю о 18:00 год. ми збираємося. До того ж, ми маємо благословення церковне, найви­щого ієрарха Папи Івана Павла ІІ, заохотив духовенс­т­во та вірних до більшого оз­на­йом­лення із цією програмою, щоб впро­­ваджувати її  в парафіях.
— Знаю, що в “12 кроках” АА йдеться про до­­­­по­­мо­­гу могутньої Сили, але кожен може ро­­­зу­­міти її по-своєму. Прокоментуйте будь ласка.
— Греко-католики Вищу силу розуміють у сво­­єму значенні, інші – по-своєму. Ми є ін­­тер­­національні, ми за ме­­жа­­­­ми конфесій. А зв’я­­зок з Церквою по­ля­гає в тому, що 90% груп, створені при цер­к­­вах, тобто церква на­дає приміщення, благослов­ляє на такі спра­ви, головно духовно нас підтримує. Папа Іван Павло ІІ наз­вав програму АА най­духов­нішою про­гра­мою ХХ ст. Він це сам говорив при житті. А після візиту патріарха Кіріла в Київ до нас приходили люди право­слав­­ного віровиз­нання і приносили матері­али, що їм також радять, рекомендують вхо­дити в контакт з гру­пами АА, при церквах створю­вати мо­жли­вості для зборів груп АА. Тобто духо­венст­во може брати найбільшу і найефек­тивнішу участь.
— Що би Ви сказали тим, котрі б хотіли перестати пити?
— В першу чергу треба розібратися з собою. Алкоголізм – це хвороба індивідуальна і лі­кується вона тільки індивідуально. Треба зрозуміти, що твоя тверезість потрібна не для жінки, дітей, а в першу чергу для тебе. Якщо тобі це потріб­но, якщо ти прийшов до висновку, що тобі алкоголь просто заважає, тоді ми помо­жемо. Недавно до нас прийшла жіночка з чоловіком і каже, що я вам даю свого чоловіка, бо він алкоголік. Було видно, що вона його помила, прибрала. Я кажу: “Добре, жіночко, ви свою роль про­во­да­ря зробили, тепер задамо питання вашо­му чоловіку: ви вважаєте себе алкоголіком, у вас є проблеми з алкоголем, вам заважає ал­ко­­голь жити?” А він каже “ні” та виправдо­ву­ється. Я кажу: “Шановний, про що ми буде­мо з вами говорити; тут ніхто не буде прив’я­зувати, є принцип добровільності і безмеж­ного бажання почати тверезе життя”. В мене це бажання тримається 6,5 ро­ків, є тут люди уже по 8 років, є новачки, є три місяці, різні. Зміст в тому, щоб приходити сюди не тільки тоді, коли тобі погано, а й тоді, коли добре, щоб допомогти іншим, тим, які недавно в АА.
— Чи є ще в інших містах нашої єпархії групи АА?
— Ні, немає, Але якщо б священики нас підтримали, то можна було б організувати більше груп. Найближчий сусід – у Дрогобичі реабілітаційний центр «Назарет».
Матеріал підготували:

о. Василь Рак,

Синкел у справах капеланського служіння Івано-Франківської єпархії УГКЦ;

Ігор Ліпчанський,

помічник Синкела у справах
капеланського служіння.